Що Біблія каже про розлучення?
Ключові місця Писання та духовні настанови про розлучення
У Біблії питання розлучення розглядається в кількох місцях, зокрема в Євангелії від Матвія, де Ісус говорить про шлюб і розлучення. Він підкреслює, що шлюб є священним союзом, створеним Богом, і що розлучення не є бажаним. Ісус вказує на те, що розлучення допустиме лише у випадку подружньої зради, що свідчить про серйозність зобов'язань, які беруть на себе чоловік і жінка.
У Посланні до Коринтян апостол Павло також говорить про розлучення, зазначаючи, що якщо невіруючий партнер вирішить залишити віруючого, то віруючий не повинен стримувати його. Це вказує на те, що в деяких випадках розлучення може бути прийнятним, якщо збереження шлюбу стає неможливим або шкідливим.
Важливо зазначити, що Біблія закликає до примирення та прощення, тому, перш ніж ухвалити рішення про розлучення, віруючим рекомендується шукати способи вирішення конфліктів і відновлення стосунків. Розлучення не повинно бути першим виходом, а скоріше останнім засобом, коли всі інші можливості були вичерпані.
Біблійні вірші про розлучення
Від Матвія 19:6UKRK
“так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.”
Малахія 2:16UKRK
“(Ви тим оправдуєтесь:) говорить Господь Бог Ізраїля: Як зненавидиш її, розведися; нї, — кривда покриє такого, як одежа, говорить Господь сил. Тим же то бережіте серце ваше, й не ламайте віри.”
1 до коринтян 7:10–11UKRK
“Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком. Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.”
Від Марка 10:9UKRK
“Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.”
Від Луки 16:18UKRK
“Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.”
До ефесян 5:31UKRK
“Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло.”
До римлян 7:2–3UKRK
“Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа. Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.”



