Псалми 102

Відчайдушний зойк про допомогу

Псалом 102 — молитва відчаю псалмоспівця, який почувається ізольованим і покинутим Богом. Псалмоспівець нарікає на свої тілесні слабкості й короткість людського життя, водночас благаючи Бога про милосердя й втручання.

Book

¹Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!

²Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.

³Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.

⁴Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.

Ілюстрація ШІ: Псалми 102:4 - Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти. — Псалми 102:4

⁵Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.

⁶Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.

⁷Не сплю і став, як одинока пташина на криші.

⁸Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.

⁹Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,

¹⁰Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.

¹¹Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.

¹²Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.

¹³Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.

¹⁴Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.

¹⁵І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.

¹⁶Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.

¹⁷Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.

¹⁸Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.

¹⁹Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,

²⁰Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.

²¹Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,

²²Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.

²³Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.

²⁴Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!

²⁵З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса — твориво рук твоїх.

²⁶Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.

²⁷Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.

²⁸Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.

Псалми 101 Псалми 103

UKRK

¹Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Господи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій! ²Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене. ³Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють. ⁴Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.

Псалми · 102