Псалми

Псалом 1 задає тон решті книги Псалмів, протиставляючи два шляхи: шлях праведних і шлях нечестивих. Псалом починається з опису блаженства тих, хто день і ніч роздумує над Божим законом, порівнюючи їх із деревами, посадженими при потоках води, що дають плід свого часу. На противагу їм, нечестивих змальовано як полову, яку розвіває вітер, позбавлену міцної основи й приречену на знищення.

Псалом 2 говорить про остаточну владу Бога над усіма народами й царями. Він проголошує, що опір народів Богові та Його помазаному Цареві марний, і застерігає їх схилитися перед Ним, щоб не зазнати Його гніву.

У Псалмі 3 Давид висловив свою впевненість і довіру до Господа посеред часу великого сум'яття й невизначеності. Попри загрози й напади своїх ворогів, Давид покладався на Божу непохитну любов і спасіння, що мали його захистити. Він проголосив, що Господь є його щитом і джерелом надії і що зрештою він не боятиметься.

Псалом 4 — молитва Давида, у якій він шукає допомоги й настанови в Бога в часи біди. Давид висловлює впевненість, що Бог здатен почути й відповісти на його молитви, і водночас застерігає від погоні за земними скарбами та від брехні фальшивих богів.

Псалом 5 — молитва Давида, у якій він просить Божої допомоги й захисту від своїх ворогів. Давид висловлює довіру до Божої праведності й просить настанови, стикаючись із навколишнім беззаконням. Розділ також розповідає про долю неправедних і про благословення тих, хто знаходить прихисток у Господі.

Псалом 6 — щире благання про милосердя людини, яку гнітять її біди. Псалмоспівець яскраво змальовує свою скруту, описуючи сльози, муку й тілесну кволість. Проте попри труднощі він зберігає віру, що Бог почує його благання й визволить його від страждань.

У Псалмі 7 Давид волає до Господа про захист від ворогів, які його переслідують. Він довіряє праведному Господньому суду й просить Його оборонити від тих, хто прагне заподіяти йому зло. Давид возвеличує Господа, визнаючи Його єдиним джерелом прихистку й сили.

Псалом 8 — гімн хвали про велич Бога та Його творіння. Псалмоспівець дивується безмежності всесвіту, і все ж у Своїй безкрайній мудрості Бог обдарував людство честю й славою, поставивши його владарювати над Своїм творінням.

Псалом 9 висловлює вдячність псалмоспівця й довіру до Божої непохитної справедливості. Псалмоспівець хвалить Бога за визволення від ворогів і закликає всіх людей визнати Його славу й праведність. Псалом визнає, що Божі присуди справедливі й що безбожники врешті отримають належну кару.

Псалом 10 — плач праведної людини, яка бачить, як процвітають бундючність і жорстокість безбожників. Псалмоспівець волає до Бога, питаючи, чому Він здається далеким і прихованим, поки безбожники гноблять бідних і беззахисних. Псалом завершується благанням до Бога втрутитися й покласти край беззаконню.

Псалом 11 — заклик довіряти Господу серед важких і небезпечних обставин. Псалмоспівець стикається з великою бідою, але заявляє, що не втікатиме, мов птах, у гори. Натомість він знаходить прихисток у Господі. Псалом також наголошує, що Господь справедливий і судитиме безбожників.

Псалом 12 говорить про стан суспільства, де безбожники процвітають, а вірних мало. Псалмоспівець нарікає на поширену брехню й обман і закликає Бога визволити пригноблених та принести справедливість безбожникам.

У Псалмі 13 псалмоспівець волає до Бога в скруті й розпачі, почуваючись забутим і покинутим. Попри свої почуття він обирає віру й довіру до Божої невсипущої любові, хвалячи Його за доброту, милосердя й спасіння.

Псалом 14 описує стан тих, хто відкидає Бога й обирає жити без Нього. Розділ змальовує безрозсудність такого рішення, адже воно зрештою веде до загибелі й розпачу.

У Псалмі 15 Давид питає, хто гідний перебувати з Богом, і перелічує якості тих, кому дозволено поклонятися Йому. Псалом вчить, що справжнє поклоніння — це не лише зовнішні дії, а й внутрішні якості серця.

У Псалмі 16 Давид висловлює глибоку довіру до Бога як до свого прихистку й джерела всіх своїх благ. Попри небезпеки й спокуси навколо Давид заявляє, що не похитнеться, бо завжди ставить Господа перед собою. Він визнає, що лише Бог може справді насичити, і запевняє себе, що Бог ніколи його не покине.

Псалом 17 — молитва Давида, у якій він просить Бога почути й відповісти на його заклик про захист від ворогів, що несправедливо його переслідують. Давид висловлює віру в Божу справедливість і праведність та впевненість, що його буде виправдано перед ворогами. Він шукає прихистку в тіні Божих крил і просить Божої настанови, щоб уникнути шляхів безбожних.

Псалом 18 — прекрасний вираз вдячності Давида Богові за визволення від ворогів. Яскравими образами й щирими словами Давид дякує Богові за те, що Він був його скелею, його твердинею та його рятівником у часи біди. Він пам'ятає жах, який пережив, і глибини розпачу, але пам'ятає й те, як Бог врятував його та привів до місця безпеки й захищеності.

Псалом 19 — прекрасне проголошення Божої слави і в творінні, і в Законі. Він починається величним описом небес, що без слів сповіщають Божу славу. Далі псалом переходить до вихваляння Божого Закону, який досконалий, певний, правий і істинний. Псалмоспівець визнає животворну силу дотримання Божого Закону й завершує молитвою, щоб його слова й думки були приємні Богові.

Псалом 20 — молитва народу Ізраїлю, що просить Божої допомоги в часи біди, зокрема під час війни. Псалмоспівець висловлює впевненість у Божій здатності відповісти на їхні молитви й захистити їх у бою. У центрі молитви — пошук Божої ласки й благословення та довіра до Його сили, що дарує перемогу й успіх.

Псалом 21 прославляє переможне правління царя, що довіряє Богові. Псалмоспівець хвалить Бога за те, що Він почув його молитви, дарував йому успіх і благословив рясною радістю та довгим життям. Він проголошує, що вороги царя будуть переможені, а Боже ім'я буде звеличене навіки.

Псалом 22 — щире й емоційне вираження зойку муки псалмоспівця до Бога. Псалмоспівець почувається покинутим і самотнім, але зрештою висловлює віру й довіру до Божого визволення.

Псалом 23 висловлює впевненість Давида в Божій любові й настанові. Давид бачить у Бозі свого пастиря, Який забезпечує його всім необхідним і оберігає від лиха. Псалом спонукає до довіри Богові навіть перед лицем небезпеки і показує переваги того, щоб бути однією з Божих овець.

Псалом 24 прославляє Божу владу над усією землею та вимогу святості для наближення до Його присутності. Псалмоспівець закликає брами й двері Єрусалима підняти свої верхи, щоб увійшов Цар слави. Розділ завершується проголошенням Божого вічного царювання та закликом поклонятися Йому в святості й благоговінні.

Псалом 25 — молитва про настанову й захист, коли псалмоспівець стикається з бідами й ворогами. Псалмоспівець висловлює довіру до Божих настанов і милосердя та просить Божого прощення й настанови, щоб вести його правильним шляхом. Псалом завершується словами надії й довіри до Божої доброти.

Псалом 26 — молитва царя Давида, у якій він висловлює цілковиту довіру до Божої справедливості, стикаючись із хибними звинуваченнями й протидією ворогів. Давид викладає перед Богом свою справу невинності та шукає Його настанови й захисту. Він підтверджує свою вірність Богові й висловлює зневагу до безбожних, що нехтують Його дорогами.

Псалом 27 — пісня Давида, що виражає його непохитну довіру до Господа посеред випробувань і ворогів. Він підтверджує свою впевненість у Божому захисті та бажання перебувати в Його присутності всі дні свого життя.

У Псалмі 28 Давид волає до Бога про допомогу й захист від ворогів. Він визнає Бога своєю скелею й прихистком і просить Його покарати тих, хто чинить зло. Остаточна впевненість Давида спирається на Божу силу, любов і вірність.

Псалом 29 — потужна картина величної Божої сили, відкритої посеред бурі. Псалмоспівець закликає все творіння віддати хвалу Богові за Його силу, славу й владу над природою. Образи грому, блискавки й потопів підкреслюють силу й владу Бога над усім.

Псалом 30 — пісня хвали, що визнає Божу вірність і визволення від різних випробувань. Псалмоспівець згадує часи, коли він волав до Бога в скруті й почувався так, ніби був близький до смерті, але Бог почув його зойки й зцілив його. Псалмоспівець заохочує інших дякувати Богові й нагадує їм, що Його гнів лише тимчасовий, а Його ласка триває ціле життя.

У Псалмі 31 псалмоспівець волає до Бога про визволення від ворогів, виражаючи впевненість у Божому захисті й вірності. Він згадує минулі випадки, коли Бог рятував його, і проголошує свою віру в Божу непохитну любов.

Псалом 32 — потужний псалом сповіді й хвали. Автор роздумує про муку нескаяного гріха та про свободу й радість, що приходять від визнання провини перед Богом. Псалмоспівець заохочує всіх читачів звернутися до Господа в сповіді, підкреслюючи Його надійність і люблячу природу.

Псалом 33 — заклик до поклоніння й хвали Творцеві всесвіту. Псалмоспівець закликає громаду співати нові пісні радості й подяки, бо Боже слово надійне, а Його діла праведні. Псалмоспівець підкреслює, що Бог владарює над народами й руйнує задуми безбожних. Псалом завершується молитвою, щоб Бог і далі виявляв Свою непохитну любов і милосердя до тих, хто на Нього надіється.

Псалом 34 — вираз хвали й довіри до Господа. Автор, Давид, роздумує про свій особистий досвід Божої вірності в часи біди та про те, як Господь визволяє й захищає тих, хто кличе Його.

Псалом 35 — щире благання, щоб Божа справедливість була здійснена щодо ворогів псалмоспівця. Це поетичний опис їхнього беззаконня та невинності псалмоспівця. Псалмоспівець закликає Бога оборонити його й виявити правду про його обвинувачів.

Псалом 36 роздумує про беззаконня людини й протиставляє його непохитній любові та вірності Бога. Псалмоспівець проголошує, що Божа любов сягає небес, а Його вірність — аж до хмар. Він заохочує читача шукати прихистку в Бозі й знаходити насичення в Його рясних благословеннях.

Псалом 37 нагадує нам довіряти Божому задумові й не тривожитися через беззаконня навколо нас. Автор заохочує нас насолоджуватися Господом, віддати Йому свої дороги й вірити, що Він дасть нам бажання наших сердець. Псалмоспівець також застерігає від заздрості й журби через успіх злочинців, бо Бог зрештою принесе справедливість усім.

У Псалмі 38 Давид волає до Бога в муці через свої гріхи та фізичний і емоційний біль, який вони йому заподіяли. Він благає про прощення й зцілення, визнаючи, що його біди — наслідок його власного беззаконня. Попри муку Давид довіряє Божому милосердю й силі відновити його.

Псалом 39 — глибоко особисте роздуми про швидкоплинність людського життя. Той, хто говорить, міркує про власну смертність і короткість свого часу на землі. Псалмоспівець бореться з напругою від того, що він водночас скінченний і вічний, і змагається з тягарем власної гріховності.

Сороковий псалом — відображення досвіду Давида, який чекав на Господнє втручання у своє життя, згадуючи, як Бог визволив його з розпачу й поставив на твердий ґрунт. Давид свідчить про Божу доброту, приносячи пісні подяки й послуху. Він підтверджує свою довіру до Господа й закликає інших приєднатися до хвали, визнаючи Божу невсипущу любов і вірність.

Псалом 41 — молитва царя Давида, який виражає свій зойк про допомогу й віру в Боже милосердя. Він визнає гріх, який учинив, і зраду своїх ворогів. Проте він довіряє, що Бог зцілить його й збереже від ворогів. Давид також обіцяє й далі виявляти співчуття до бідних і молиться, щоб через це на нього зійшли Божі благословення.

Псалом 42 виражає глибоку тугу псалмоспівця за Божою присутністю та його боротьбу з почуттям розпачу й відчуження. Псалмоспівець згадує минулі часи, коли він поклонявся Богові разом з іншими, і волає до Бога про допомогу й визволення від ворогів.

Псалом 43 — молитва псалмоспівця, який благає Бога визволити його від ворогів і вести правильним шляхом. Псалмоспівець виражає свій розпач і питає, чому Бог його покинув, але також підтверджує свою довіру до Бога й бажання поклонятися Йому.

Псалом 44 — молитва-плач і благання про допомогу в часи великої скрути. Псалмоспівець згадує перемоги й вірність Бога в минулі часи і питає, чому Бог, здається, покинув їх у теперішній ситуації. Попри несправедливі страждання, які вони переживають, псалмоспівець залишається відданим Богові й довіряє Його любові й милосердю.

Псалом 45 — весільна пісня, що прославляє союз царя та його нареченої. Псалмоспівець закликає красу й пишноту пари, порівнюючи їх із садом дорогоцінних пахощів і престолом праведності. Наречену прославляють як царицю серед її ровесниць, оздоблену золотом і гарним вбранням, а нареченого описують як могутнього воїна й вождя його народу.

Псалом 46 визнає Бога остаточним джерелом сили й прихистку навіть посеред хаосу й лиха. Псалмоспівець запевняє нас, що, що б не сталося, ми можемо довіряти Богові, Який захистить нас і буде з нами.

Псалом 47 — святкування Божої влади та Його перемоги над усією землею. Автор запрошує всіх людей хвалити Бога з радістю й ентузіазмом, визнаючи Його верховенство над усіма іншими богами й правителями. Псалом також визнає Божий захист Його обраного народу та Його роль остаточного царя й судді всіх народів.

Псалом 48 прославляє Сіон, місто Боже, за його безпеку, красу й велич. Псалмоспівець возвеличує Бога як захисника й царя міста, підкреслюючи, як народ радіє й довіряє Йому. Псалмоспівець закликає інших прийти й побачити славу міста та приєднатися до його поклоніння.

Псалом 49 — поетичне нагадування, що багатство й достатки не можуть врятувати нас від смерті. Псалмоспівець закликає всіх, від простих до заможних, прислухатися й збагнути швидкоплинність життя. Він заохочує слухачів довіряти Богові, а не матеріальному майну, бо багатство ніколи не зможе дати справжньої вічної безпеки.

У Псалмі 50 Бог відкриває Себе як праведного Суддю, Який покличе всіх людей до відповідальності за їхні вчинки. Він закликає Свій народ приносити справжнє поклоніння, каятися у своїх гріхах і довіряти Його спасінню. Псалом завершується застереженням безбожним і обітницею визволення праведним.

Псалом 51 — молитва покаяння й благання про Боже милосердя після зради царя Давида з Вирсавією та вбивства її чоловіка Урії. Давид визнає свою гріховність і шукає Божого прощення, просячи очистити й оновити його. Він визнає, що лише Бог має силу очистити його й створити в ньому чисте серце.

Псалом 52 — плач про руйнування, спричинене підступною людиною. Псалмоспівець виражає своє розчарування й гнів на безбожних, які покладаються на своє багатство й прагнуть заподіяти шкоду праведним. Псалмоспівець закликає Божий суд і хвалить Бога за Його справедливість.

Псалом 53 — плач про беззаконня тих, хто заперечує Бога. Псалмоспівець виражає свою тривогу через безрозсудність тих, хто відмовляється визнавати існування Бога й чинить аморально. Псалмоспівець також висловлює впевненість, що Бог зрештою покладе край беззаконню цих людей.

Псалом 54 — молитва про визволення від ворогів. Давид виражає свою довіру до Бога, Який є його помічником і опорою. Він просить Бога врятувати його від ворогів, що прагнуть забрати його життя. Попри напружену ситуацію, Давид залишається впевненим у Божій вірності й заявляє про свою певність, що Бог його визволить.

Псалом 55 — плач поета, який пережив зраду близького друга. Він виражає свою муку, страх і розгубленість, спричинені зрадою. Поет також підтверджує свою довіру до Бога, Який, як він вірить, допоможе йому в цій важкій ситуації.

У Псалмі 56 Давид виражає свою скруту й страх посеред переслідування. Попри страх він обирає покласти довіру на Бога й хвалить Його за вірність у визволенні від ворогів.

У Псалмі 57 Давид благає Бога про милосердя й захист у часи великої скрути. Він проголошує свою довіру до Божої вірності й хвалить Його за Його непохитну любов і вірність. Давид завершує псалом заявою про свій намір хвалити Бога й дякувати Йому серед народів.

Псалом 58 — пристрасне благання, щоб Бог здійснив справедливість і суд над безбожними. Псалмоспівець таврує тих, хто пригнічує інших і плете зло, заявляючи, що вони збилися з Божих доріг ще з народження. Вони подібні до отруйних змій, що відмовляються слухати голос розуму й праведності.

У Псалмі 59 Давид благає Бога про визволення від ворогів. Він описує беззаконня й жорстокість тих, хто прагне заподіяти йому шкоду, але довіряє Божому захисту й закликає Його діяти на його користь.

Псалом 60 — молитва Давида, у якій він благає Бога відновити силу Ізраїлю й дати їм перемогу над ворогами. Давид виражає свою довіру до Бога й визнає, що без Його допомоги їхні зусилля були б марні. Попри теперішні труднощі Давид нагадує своєму народові, що Бог вірний і відповість на їхні молитви, доки вони й далі шукатимуть Його.

Псалом 61 виражає прагнення серця псалмоспівця знайти прихисток у Господі. Псалмоспівець волає до Бога про допомогу посеред важкої ситуації й зрештою знаходить мир і безпеку в Господній присутності.

У Псалмі 62 автор проголошує свою довіру до Бога, своєї скелі й спасіння. Він наголошує на певності Божого захисту та марності покладання на земну владу чи багатство. Псалмоспівець заохочує всіх покласти довіру на Бога й виливати перед Ним свої серця в молитві.

Псалом 63 змальовує глибоку тугу й спрагу псалмоспівця за Богом. Його написано в часи великої скрути, можливо, коли Давид був у пустелі Юдеї, тікаючи від заколоту свого сина Авесалома. Попри обставини Давид зосереджений на своїх стосунках з Богом. Він говорить про своє прагнення Божої присутності й своє насичення Божою невсипущою любов'ю.

Псалом 64 — молитва псалмоспівця до Бога про захист від ворогів, які прагнуть заподіяти йому шкоду підступними задумами й наклепницькими словами. Псалмоспівець виражає свою скруту й страх, але й упевненість у Божій справедливості та визволенні.

Псалом 65 виражає глибоке почуття вдячності й благоговіння перед Богом як Творцем і Підтримувачем землі. Псалмоспівець дивується дивам природи, як-от гори й моря, і співає про Боже забезпечення для всіх живих створінь. Псалом завершується проголошенням Божих рясних благословень.

Псалом 66 — жвавий вираз хвали й подяки Богові. Псалмоспівець запрошує всі народи приєднатися до радісних вигуків Богові, співати хвалу Його імені й сповіщати Його дивовижні діла. Псалмоспівець розповідає про визволення від злиднів і гноблення та свідчить про силу й вірність Бога.

Псалом 67 — молитва про Боже благословення для всіх народів землі. Псалмоспівець просить Бога бути милостивим до них і засвітити на них Своє обличчя, щоб вони пізнали Його дороги й спасіння. Псалмоспівець виражає впевненість у Божій здатності благословити всі народи й заохочує їх хвалити Його за Його доброту й вірність.

Псалом 68 — святкування Божої сили й справедливості. Він починається із заклику до Бога постати й розпорошити Своїх ворогів, а потім переходить до спогаду про Його минулі визволення й благословення для Його народу. Псалмоспівець хвалить Бога за Його силу й співчуття та проголошує, що Він — справжній Цар над усією землею.

У Псалмі 69 псалмоспівець волає до Бога в скруті, почуваючись пригніченим бідами й ворогами, які його оточують. Він благає Бога врятувати його, не дати йому потонути в глибоких водах і відкинути його ворогів. Псалмоспівець виражає своє розчарування й скорботу, почуваючись зганьбленим і відкинутим тими, хто мав би бути його друзями. Попри це він покладає свою надію й довіру на Бога, визнаючи, що лише Він може його визволити.

Псалом 70 — псалом невідкладних благань про Божу допомогу в часи біди. Це щира молитва про захист і визволення від ворогів.

Псалом 71 — молитва літнього віруючого, який шукає Божого захисту й визволення від своїх ворогів. Псалмоспівець хвалить Бога за минуле визволення й покладає довіру на Нього щодо майбутнього захисту. Він просить Божої благодаті, щоб підтримала його в старості, і обіцяє постійно хвалити Його.

Псалом 72 — молитва про праведного царя, який правитиме зі справедливістю, співчуттям і праведністю. Псалмоспівець молиться, щоб цар захищав і обороняв вразливих, приніс краєві добробут і мир та був шанований і вшанований усіма народами. Псалом говорить про зусилля царя встановити праведність і справедливість серед його народу та про достаток, що за цим піде.

Псалом 73 — прекрасний, але щирий вираз боротьби за збереження віри в Бога серед спокус заздрості й сумніву. Автор, Асаф, визнає, що заздрив очевидному успіху й безкарності безбожних, тоді як сам страждав за вірність Богові. Проте він зрештою усвідомлює, що Бог — його справжній скарб і що слідування за Ним веде до вічного насичення.

Псалом 74 — зойк скрути псалмоспівця, який бачить руйнування храму й міста Єрусалима чужими народами. Він благає Бога пригадати Свій заповіт і втрутитися посеред їхніх страждань.

Псалом 75 визнає Бога остаточним суддею землі й хвалить Його за Його праведний суд. Псалмоспівець закликає безбожних покаятися й застерігає їх про наслідки їхніх вчинків. Псалмоспівець довіряє Божій владі, знаючи, що лише Він підносить і принижує.

Псалом 76 прославляє Божу силу й владу у визволенні Ізраїлю від його ворогів. Псалмоспівець описує, як Божа присутність змусила ворога завмерти й як Він розтрощив зброю безбожних. Псалом завершується закликом до всіх людей боятися Бога й шанувати Його, бо лише Він гідний хвали.

Псалом 77 виражає скруту й муку псалмоспівця, але й його довіру до Божого характеру й сили. Псалмоспівець волає до Бога, прагнучи полегшення й заспокоєння в часи біди. Він озирається на минулі випадки Божого втручання й дивується, чи не забув його Бог. Однак зрештою він пригадує Божу вірність і прагне знову довіритися Йому.

Псалом 78 розповідає історію Ізраїлю та про те, як Бог виявив Свою вірність попри їхню постійну непослух. Він підкреслює важливість передавати знання про Божу вірність майбутнім поколінням.

Псалом 79 — плач, написаний у відповідь на руйнування Єрусалима й храму вавилонянами. Псалмоспівець волає до Бога про милосердя й просить Його покласти край насиллю й руйнуванню.

Псалом 80 — молитва-плач народу Ізраїлю, щоб Бог відновив їх. Псалмоспівець волає до Бога, нагадуючи Йому про Його минулу вірність та обітниці заповіту, які Він дав народові. Народ описано як зруйнований виноградник, і вони благають Бога знову звернути до них Своє обличчя й принести їм спасіння.

Псалом 81 — заклик до народу Ізраїлю пам'ятати Божу доброту й поклонятися Йому всім серцем. Він починається із закликом співати хвалу Богові, Який визволив Свій народ з єгипетського рабства й дав їм кожне благословення, яким вони користуються. Потім псалмоспівець говорить голосом Бога, закликаючи Його народ відвернутися від своїх ідолів і покласти довіру лише на Нього. Бог обіцяє, що якщо вони так зроблять, Він благословить їх безмірно й задовольнить кожну їхню потребу.

Псалом 82 — пісня надії, що нагадує, що Бог — остаточний суддя, Який принесе справедливість пригнобленим. Псалмоспівець закликає суддів землі судити справедливо й визнати, що вони підзвітні Богові.

Псалом 83 — молитва про визволення від ворогів, що оточують Ізраїль. Він визнає реальність того, що вороги Ізраїлю численні й сильні, але також підтверджує віру, що Бог може визволити їх від лиха. Псалмоспівець благає Бога виявити Себе й покласти край нападам тих, хто прагне знищити Ізраїль.

Псалом 84 виражає глибоке бажання Божої присутності й радощів, що приходять від перебування в Його домі. Псалмоспівець хвалить Божу доброту й прагне можливості жити в Божій святині, аж до того, що заздрить птахам, які там гніздяться. Розділ завершується проханням про Божу ласку та нагадуванням про благословення, що приходять від довіри до Нього.

Псалом 85 — молитва про відновлення й прощення гріхів народу. Псалмоспівець визнає Господнє милосердя й просить Його відновити добробут, мир і радість нації. Він також висловлює сповнене надії благання про те, щоб Боже спасіння прийшло до його народу.

Псалом 86 — щира молитва Давида, у якій він шукає Божої милосердної допомоги й настанови в часи біди. Давид благає Бога почути його молитви, пробачити йому гріхи й навчити його Своїх доріг. Він виражає впевненість у Божій силі й готовності відповісти на його заклик і захистити його від ворогів. Псалом завершується відданістю Давида й далі шукати Божої настанови й коритися Його заповідям.

Псалом 87 — поетичне прославлення міста Божого, Сіону. Псалмоспівець проголошує, що Бог любить Сіон понад усі інші міста й народи, і наводить перелік народів, що мають особливий зв'язок із цим святим місцем. Псалом завершується тріумфальним проголошенням, що всі, хто народився в Сіоні, благословенні й належать Богові.

Псалом 88 — щемкий зойк з глибин розпачу, що благає про Боже милосердя й визволення. Псалмоспівець зазнає великих страждань і самотності, почуваючись покинутим навіть найближчими супутниками. Проте він залишається вірним у своєму благанні до Бога, визнаючи Його владу навіть посеред свого болю.

Псалом 89 — плач псалмоспівця щодо Божих невиконаних обіцянок Давидовій династії. Псалмоспівець бореться з очевидною суперечністю між Божою обітницею вічного заповіту з Давидом і теперішнім станом вигнання та втрати їхньої батьківщини.

Псалом 90 — молитва Мойсея, що визнає вічну природу Бога й тендітність людського життя. Мойсей роздумує про короткість людського існування порівняно з незмінною природою Творця. Він благає Бога про співчуття й милосердя, просячи Божої настанови й захисту для ізраїльтян.

Псалом 91 виражає впевненість у Божому захисті. Він підкреслює безпеку й захищеність, що приходять від перебування в Його присутності та довіри до Нього. Псалмоспівець визнає Бога своїм прихистком, твердинею й щитом, що визволяє його від небезпеки й лиха. Розділ запевняє віруючих, що жодне лихо чи мор не наблизиться до них, якщо вони покладуть віру на Бога.

Псалом 92 — пісня хвали й подяки Богові за Його вірність і доброту. Псалмоспівець возвеличує Господа за всі Його діла, виражаючи радість і подяку за дива, які вчинив Бог. Псалмоспівець також визнає падіння безбожних і тріумф праведних, проголошуючи, що ті, хто посаджений у Божому домі, процвітатимуть і плодоноситимуть навіть у старості. Псалом завершується закликом хвалити Господа за Його праведність і вірну любов.

Псалом 93 проголошує владу й велич Божого царювання. Він говорить про Його оселю на небесах, Його силу над бурхливим морем і Його вічний престол. Він кличе нас поклонятися Йому в святості й трепеті, визнаючи велич Його величності та шануючи Його праведні закони.

У Псалмі 94 псалмоспівець волає до Бога про справедливість перед лицем гноблення й беззаконня. Псалмоспівець визнає, що Бог — Бог помсти й справедливості, і просить Його вжити заходів проти гнобителів. Він також знаходить розраду в тому, що Бог знає думки людини й зрештою притягне їх до відповідальності.

Псалом 95 — заклик поклонятися Богові й хвалити Його, Скелю нашого спасіння. Він починається із запрошення співати, вигукувати й приходити перед Бога з подякою й хвалою. Потім псалмоспівець нагадує нам про Божу велич, силу й владу над усім. Проте тон псалма змінюється, коли псалмоспівець застерігає нас не робити свої серця твердими й не бунтувати проти Бога, як ізраїльтяни в пустелі. Він закликає нас слухати Божий голос, виконувати Його заповіді й увійти в Його спокій.

Псалом 96 заохочує людей кожного народу й племені співати «нову пісню» й сповіщати славу й велич Бога. Він підкреслює, що Господь — єдиний правдивий Бог і Творець всесвіту, Який царює над усім. Розділ закликає все творіння поклонятися Йому з радістю, честю й благоговінням.

Псалом 97 — потужне проголошення влади й сили Бога, що відкриває Його велич і справедливість. Псалмоспівець говорить про Боже царювання над усією землею та про те, що все творіння покликане визнавати й шанувати Його. Розділ також заохочує читача обирати праведність, а не зло, бо ті, хто так чинить, знайдуть радість і світло в присутності Господа.

Псалом 98 — гімн, що закликає всіх співати Господу нову пісню хвали. Він святкує Боже спасіння й перемогу над злом, запрошуючи всі народи радіти з інструментами й голосами. Псалмоспівець нагадує, що вся земля одного дня співатиме хвалу Господу, і закликає нас хвалити Його всією своєю істотою.

Псалом 99 прославляє величне Боже правління над усіма народами та Його святість. Псалмоспівець наводить приклади могутніх лідерів, які поклонялися Богові, серед них Мойсей, Аарон і Самуїл. Розділ завершується закликом поклонятися Богові й дотримуватися Його заповідей.

Псалом 100 — заклик до всієї землі радісно вигукувати Господу. Він наказує нам служити Господу з радістю, приходити перед Його лице зі співом і знати, що Господь — Бог. Псалом також нагадує, що ми — Його народ і вівці Його пасовиська, і заохочує нас входити в Його брами з подякою й у Його двори з хвалою.

У Псалмі 101 псалмоспівець проголошує свою відданість життю в чистоті й справедливості. Він обіцяє ретельно добирати союзників і товаришів, не терпіти підступності чи зла та зберігати доброчесність в усіх сферах свого життя.

Псалом 102 — молитва відчаю псалмоспівця, який почувається ізольованим і покинутим Богом. Псалмоспівець нарікає на свої тілесні слабкості й короткість людського життя, водночас благаючи Бога про милосердя й втручання.

Псалом 103 — прекрасний псалом хвали, що нагадує про Божу доброту й милосердя до Його народу. Псалмоспівець заохочує нас благословляти Господа всією своєю душею, пам'ятаючи Його численні благодіяння, зокрема прощення, зцілення, викуплення й непохитну любов.

Псалом 104 — прекрасний гімн хвали Богові Творцеві. Псалмоспівець малює яскравий портрет величі, сили й щедрості Божого творіння, прославляючи все: від простору небес до наймолодших морських створінь.

Псалом 105 — нагадування про Божу вірність крізь історію. Псалмоспівець переповідає історії Божого заповіту з Авраамом, Ісааком і Яковом та те, як Бог захищав і забезпечував ізраїльтян під час їхнього перебування в Єгипті та подорожі до Обітованої землі. Псалмоспівець заохочує читачів дякувати й хвалити Бога за все, що Він зробив.

Псалом 106 — роздум про історичну подорож Ізраїлю з Богом. Псалмоспівець переповідає бунтівні вчинки народу, як-от забуття Божих див і непослух Його заповідям, що призвели до суду й полону. Проте попри їхній непослух псалмоспівець визнає Божу невсипущу любов і вірність до Його народу. Псалом завершується благанням до Бога знову врятувати Свій народ і закликом, щоб вони вічно хвалили Його ім'я.

Псалом 107 прославляє Божу вірність і Його силу викуповувати й рятувати Свій народ у часи біди. Псалмоспівець закликає викуплений народ дякувати Господу за Його непохитну любов і ділитися своїми історіями визволення. Псалмоспівець виділяє чотири групи людей, які пережили Боже спасіння: ті, хто заблукав, зголоднів і зажадав у пустелі, в'язні в темряві й кайданах, нерозумні, що страждали через свої бунтівні дороги, і ті, хто потрапив у бурхливе море.

Псалом 108 — пісня хвали й упевненості в Божій перемозі над ворогами. Псалмоспівець проголошує свою непохитну довіру до Бога й заявляє, що завдяки Божій силі він переможе своїх ворогів. Псалом також містить заклик до Бога виявити Своє милосердя й вірність до Свого народу.

Псалом 109 — щирий зойк про справедливість щодо ворогів псалмоспівця. Псалмоспівець просить Бога втрутитися на його користь і принести справедливість тим, хто його скривдив. Він просить Бога прокляти його ворогів і покарати їх за їхнє беззаконня.

У Псалмі 110 Давид пророчо говорить про майбутнього правителя, який сидітиме по Божій правиці й буде одночасно священиком і царем. Цей правитель, також відомий як Месія, матиме владу над своїми ворогами й судитиме народи. Псалом завершується проголошенням, що правитель буде переможним і питиме з потока на шляху.

Псалом 111 — прекрасний гімн хвали Богові за Його велич і вірність. Псалмоспівець проголошує дива Божих діл і нагадує нам боятися Господа й шанувати Його.

Псалом 112 описує риси й нагороди людини, яка боїться Бога й слухається Його. Псалмоспівець хвалить праведних за їхню щедрість, співчуття й довіру до Бога та запевняє їх у їхньому добробуті, безпеці й духовній спадщині.

Псалом 113 — пісня хвали Богові, Якого прославляють за Його доброту і велич. Він визнає Божу владу й милосердя до всіх людей, від найнижчих до найвищих.

Псалом 114 прославляє Боже втручання у вихід Ізраїлю з Єгипту, а також Його владу над творінням. У ньому згадано розступання моря й Йордану, тремтіння землі та усунення перешкод Божою рукою.

Псалом 115 підкреслює єдину в своєму роді силу і владу Бога, Якого протиставлено неживим ідолам, що їм поклоняються народи. Псалмоспівець славить Бога за Його непохитну любов і вірність Своєму народові та заохочує людей довіряти Його захисту й опіці. Псалом завершується закликом до всіх народів визнати верховенство істинного й живого Бога.

Псалом 116 виражає вдячність псалмоспівця за Боже визволення від смерті й біди. Псалмоспівець визнає, що в годину потреби він волав до Бога, Який почув його голос і відповів на його молитви. Тому псалмоспівець присягається невпинно служити Богові й приносити подяку за Його милосердя і спасіння.

Псалом 117 — найкоротший розділ у всій Біблії, проте він містить потужне послання. Псалмоспівець закликає всі народи й племена хвалити Господа за Його непохитну любов і вірність до нас. Розділ підкреслює Божу любов до всіх, без винятку, і важливість спільно визнавати та прославляти Його доброту.

Псалом 118 — псалом подяки й хвали Богові за Його доброту і милосердя. Псалмоспівець закликає людей дякувати Господу, Який є їхнім спасінням і допомогою в часи біди. Псалом також містить пророче проголошення про Месію, Якого відкинуть будівничі, але Який стане наріжним каменем.

Псалом 119 — найдовший розділ у Біблії, і він цілком присвячений возвеличенню Божого Слова. Це акровірш, у якому кожен розділ із восьми віршів починається з літери єврейської абетки. Псалмоспівець висловлює свою любов до Божих заповідей, постанов, настанов і обітниць та проголошує їхню вічність, а також здатність дарувати мудрість, провід і спасіння тим, хто їх дотримується.

Псалом 120 — плач псалмоспівця, який страждає від своїх обставин і шукає Божого втручання. Псалмоспівець висловлює свої почуття розпачу й туги, прагнення миру та огиду до брехні й обману.

Псалом 121 — пісня сходжень, що виражає віру псалмоспівця в Бога як свого охоронця й провідника. Псалмоспівець визнає, що його допомога приходить від Господа, Який пильнує над ним день і ніч, оберігаючи від лиха.

У Псалмі 122 псалмоспівець виражає свою радість і піднесення від можливості поклонитися в Єрусалимі, Святому місті. Він заохочує своїх співпоклонників приєднатися до нього у святкуванні Божої присутності й благословень у місті. Псалмоспівець також молиться про мир і добробут у мурах Єрусалиму.

Псалом 123 — щира молитва людини, яка почувається нікчемною й пригніченою. Псалмоспівець у смирінні дивиться на Бога, шукаючи милосердя і допомоги, усвідомлюючи, що лише Бог може дати захист і пристановище.

Псалом 124 — псалом подяки й хвали, що визнає Божий захист і визволення від ворогів. Псалмоспівець проголошує, що якби не Господь, вороги поглинули б їх. Натомість вони дякують Богові за те, що Він — їхня допомога й пристановище.

Цей псалом підкреслює важливість довіри до Господа і віри в Його захист та провід. Ті, хто довіряє Господу, подібні до гори Сіон, яку не можна зрушити, але яка стоїть непохитно навіки. Безбожні ж не встоять, а ті, хто відвертається від Бога, зустрінуть загибель.

Псалом 126 — пісня сходжень, що вшановує повернення ізраїльтян із вигнання до Єрусалиму. Псалмоспівець роздумує про радість і полегшення, які відчув народ після років скорботи й випробувань. Сльози горя людей обернулися сльозами радості, бо Бог їх відновив. Псалмоспівець хвалить Бога за Його вірність і закликає всі народи визнати та поцінувати великі речі, які Бог зробив для Свого народу.

Псалом 127 підкреслює важливість покладатися на Боже забезпечення і провід у кожній сфері нашого життя. Він показує марність людських зусиль без Божої участі та прославляє щедрі благословення, що походять від життя, збудованого з Божою допомогою.

Псалом 128 навчає, що ті, хто боїться Господа й слухається Його, будуть благословенні достатком і добробутом. Він описує радість і сповнення, що приходять із життям, прожитим згідно з Божими заповідями.

Псалом 129 — плач псалмоспівця, який говорить від імені всього Ізраїлю й благає Бога визволити їх із рук гнобителів. Псалмоспівець розповідає про минулі змагання Ізраїлю, зокрема фізичне гноблення й словесні наруги, та виражає впевненість у Божій справедливості, що захистить праведних і покарає безбожних.

Псалом 130 — глибокий вираз скорботи, надії й довіри, натхнений глибоким усвідомленням Ізраїлем своєї гріховності та Божого милосердя. Псалмоспівець волає до Господа з глибин відчаю, визнаючи власну провину й прагнучи прощення. Проте він також стверджує свою впевненість у Божій непохитній любові й викупленні, з терпінням і вірою очікуючи свого спасіння.

Псалом 131 — коротке, але потужне роздумування про плекання смиренного й вдоволеного серця. Псалмоспівець визнає свою схильність до гордовитості й тривоги, але натомість обирає довіряти Божій люблячій опіці. Він закликає себе та інших знайти спокій, спочиваючи, як відлучена дитина на лоні матері, відмовляючись від контролю й потреби в земних прагненнях.

Псалом 132 розповідає про обітницю царя Давида збудувати дім для Господа й виконання цієї обіцянки його сином Соломоном. Псалом також прославляє вірність Бога Своєму заповіту з Давидом і Його народом, а також радість і благословення, що приходять від перебування в Його присутності.

Псалом 133 проголошує красу й святість злагоди між братами, зображуючи її як миро для помазання й росу з гори Хермон. Ця єдність, пояснює псалмоспівець, — благословення від Бога, і вона подібна до дорогоцінного мира, вилитого на голову Аарона, що означає помазання первосвященика.

Псалом 134 — короткий, але потужний псалом, що закликає Боже людство хвалити Його у святині. Це послання поклоніння і вдячності, що нагадує нам: наші стосунки з Богом — це стосунки вдячного слуги й люблячого Господаря.

Псалом 135 — заклик до всіх народів і племен хвалити Господа, Бога Ізраїлю, за Його велич, силу і доброту. Псалмоспівець закликає людей пам'ятати про могутні Божі діла в творінні, викупленні й визволенні та поклонятися Йому з радістю і вдячністю. Псалом завершується проголошенням блаженства для тих, хто боїться Господа й довіряє Йому.

Псалом 136 — гімн подяки Богові за Його доброту і милосердя до Свого народу. Псалмоспівець розповідає про численні великі Божі діла впродовж історії, від створення світу до визволення Ізраїлю з Єгипту та здобуття ним обітованої землі. Кожен вірш закінчується приспівом: «Бо навіки Його любов».

Псалом 137 виражає скорботні почуття ізраїльтян, яких узято в полон до Вавилона. Псалмоспівець оплакує примус покинути батьківщину й біль від неможливості поклонятися в храмі. Псалом закінчується пристрасним криком до Бога помститися за їхні страждання.

Псалом 138 — пісня вдячності Богові за Його вірність і милосердя. Псалмоспівець виражає глибоку вдячність за Божий захист, забезпечення й провід та проголошує свою впевненість у Божій подальшій допомозі й підтримці.

Псалом 139 виражає трепет і благоговіння псалмоспівця перед Божим повним і близьким знанням про нього. Розділ досліджує, як Бог створив людину, знає всі її думки й невідлучно перебуває з нею.

Псалом 140 — молитва царя Давида, у якій він просить Бога захистити його від підступів безбожних. Давидових ворогів описано як жорстоких, злих і підступних. Він визнає, що лише Бог може визволити його від їхніх нападів, і шукає пристановища в Господній силі та справедливості. Псалом закінчується проголошенням віри в остаточну Божу перемогу над безбожними.

Псалом 141 — молитва про захист і провід у часи біди. Псалмоспівець просить Бога стерегти його уста, зберегти його серце чистим і визволити його від тенет злочинців. Псалмоспівець також визнає свою залежність від Бога й довіру до Його праведності.

Псалом 142 — молитва відчаю й крик про допомогу людини, яка почувається цілком самотньою й пригніченою. Псалмоспівець виливає своє серце Богові, благаючи визволення від ворогів і виражаючи свою цілковиту залежність від Божого милосердя і вірності.

Псалом 143 — щира молитва царя Давида, який переживає велику скруту й переслідування. Він волає до Бога про допомогу й провід, визнаючи власну слабкість і залежність від Бога. Давид також розмірковує про Божу вірність і минулі діла спасіння, виражаючи свою довіру до Божої доброти й непохитної любові.

Псалом 144 — молитва Давида про перемогу над ворогами. Він визнає, що саме Бог навчає його руки до війни, а пальці до бою, і закликає Бога визволити його від ворогів. Давид виражає свою впевненість у Божій вірності й хвалить Його за любов і захист.

Псалом 145 виражає глибоке захоплення царя Давида Божою любов'ю, силою й щедрістю. Він описує, як Божа велич передавалася з покоління в покоління і як Він задовольняє потреби Свого народу. Давид заохочує всіх людей хвалити й поклонятися Богові як Цареві царів.

Псалом 146 — прекрасний вияв хвали й довіри до Бога. Псалмоспівець визнає Божу велич і верховенство над усім. Він вихваляє Божу вірність тим, хто довіряє Йому, і Його милосердя до пригноблених і потребуючих. Він заохочує свою душу покласти всю довіру на Бога, Який один може дати справжню безпеку й вдоволення.

Псалом 147 — прекрасний гімн хвали Богові, Який піднесений над усе. Він прославляє Божу доброту, силу й верховенство над творінням, а також Його ніжну турботу про Свій народ.

Псалом 148 — заклик до всього творіння хвалити Господа, від небесних воїнств до морських створінь і гір. Псалмоспівець нагадує нам, що все творіння створив Бог, а отже воно має поклонятися Йому.

Псалом 149 — гімн хвали, що заохочує Боже людство співати й танцювати від радості. Він також містить заклик до духовної боротьби проти ворога, вказуючи, що Господній народ має і привілей, і відповідальність брати участь у Його перемозі.

Псалом 150 — короткий, але потужний розділ, що закликає всі живі створіння хвалити Господа. Він перелічує різні музичні інструменти, якими можна поклонятися Йому, і заохочує всіх визнати Божу велич і доброту.