Псалми 137
Плач за вигнанням
Псалом 137 виражає скорботні почуття ізраїльтян, яких узято в полон до Вавилона. Псалмоспівець оплакує примус покинути батьківщину й біль від неможливості поклонятися в храмі. Псалом закінчується пристрасним криком до Бога помститися за їхні страждання.
1Над ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.
2На вербах її повішали ми псалтирі наші.
3Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!‟
4Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?
5Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!
6Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!
7Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!
8О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.
9Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!
Продовжуйте Псалми 138 у застосунку
Безкоштовний застосунок пам’ятає, де ви зупинилися, і зберігає вашу серію читання, тож наступний розділ – за один дотик.
- Вікторина наприкінці кожного розділу
- Серія читання, трофеї та щоденні нагадування
- Кожен розділ з ілюстраціями, навіть офлайн
Скануйте камерою телефона, щоб отримати застосунок
4,7Відгуків: 148
Безкоштовно на iPhone та Android
